4 червня 1989 року, в Польщі відбулися перші сучасні вибори, на яких партія «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою здобула 160 із 161 місць у парламенті. Ця подія стала каталізатором революцій 1989 року, що призвели до падіння комунізму в Східній Європі, відкривши шлях до самоврядування та ринкової економіки.
Протестні акції робітників і студентів почалися ще в вересні 1988 року, підриваючи основи комуністичного режиму. 4 квітня 1989 року було досягнуто угоди між комуністичною партією та рухом «Солідарність», що поклала край комуністичному правлінню в Польщі.
Вибори, що відбулися в червні, включали новоутворений Сенат та нижню палату Сейму. «Солідарність» виграла всі, крім одного, місця в Сенаті. Вибори стали справжнім шоком для комуністів, адже їхні кандидати здобули лише 10% голосів у деяких округах.
Після виборів, 19 липня, Сейм обрав генерального секретаря комуністичної партії Войцеха Ярузельського президентом, однак «Солідарність» зуміла сформувати коаліційний уряд, що призвело до відставки Ярузельського вже 14 серпня. Це стало знаковим моментом в історії Польщі.
Ця перемога символізує не лише зміни в Польщі, а й вплинула на весь соціально-політичний ландшафт Східної Європи, спонукаючи інші країни до боротьби за свободу та демократію.
