Дослідження, проведене командою вчених з Італії та Франції, виявило, що одомашнення винограду відбулося поступово протягом 7 тисяч років, а не раптово. Вчені проаналізували понад 1,700 насіння винограду з інституційних колекцій, що дозволило їм простежити еволюцію від диких до одомашнених сортів.
За словами одного з авторів дослідження, археоботаніка Маріано Укчесу, одомашнені виноградні сорти з’явилися на Сардинії приблизно 3,000 років тому. Це відкриття ставить під сумнів традиційні уявлення про те, що виноград поширювали лише фінікійці та римляни.
Дослідження показало, що ще в ранньому бронзовому віці (2050 – 1850 рр. до н.е.) на археологічних пам’ятках переважали дикі види винограду. Проте до кінця середнього бронзового віку (1600 – 1300 рр. до н.е.) почали з’являтися одомашнені насіння, що вказує на розвиток практики вирощування.
Найдавніші докази вирощування були знайдені в регіоні Кампанія та на Сардинії. Від 1100 р. до н.е. одомашнені сорти почали переважати, тоді як дикі виноградники також зазнали змін, демонструючи їх важливість для неолітичних італійців.
У дослідженні підкреслюється, що в римський період спостерігалася висока присутність як одомашнених, так і проміжних форм між дикими та одомашненими сортами, що свідчить про їхнє змішування. Це відкриття підкреслює, що традиція змішування виноградників, яка сьогодні є ключовою у виробництві вина, має глибокі корені.
Укчесу закликав уявити, що з кожним ковтком вина ми смакуємо ехо тисячолітньої історії, що дійшла до нас через час.
